Після активних бомбувань Сектору Газа, які були чи не наймасованіші з часу останньої палестино-ізраїльської війни, Ізраїль почав підготовку до наземною операції.
Ситуація з Сектором Газа протягом останніх кількох років залишається дуже проблемною не лише для Ізраїлю, але і для всієї світової спільноти. Адже, управління цим сектором радикальною організацією Хамас, яка не визнає навіть права Ізраїлю на існування, робить неможливим створення незалежної палестинської держави, чого хоче і вся світова спільнота і сам Ізраїль.
Парадоксально, що незалежної Палестини, Ізраїлю зараз треба більше ніж самим палестицям. Ізраїльський народ втомився від постійної війни. Для вирішення цієї болючої проблеми теоретично можливі чотири шляхи.
Перший - чекати поки Хамас перестане бути жорстко антиізраїльським і з ним можна буде вести діалог, - досвід показав, що цей шлях є цілком нереальним. Те, що можливе в інших частинах світу, малоймовірне на Близькому Сході.
Другий - чекати поки палестиці самі змінять Хамас і передадуть управління поміркованішій політичній силі, - в теперішніх обставинах, чекати доведеться занадто довго.
Третій - знищувати інфраструктуру Хамасу, підривати його авторитет в тієї частини палестинського народу, якій набридла війна, шляхом позиційного військового протистояння, регулярних ударів по палестинських позиціях. Цей шлях пришвидшує розвиток ситуації, але пов'язаний з великими жертвами, різко негативним налаштуванням світової спільноти та й для самих ізраїльтян були б значні втрати.
Четвертий - швидко захопити Сектор Газа, знищити інфраструктуру Хамасу і наскільки можливо, саму організацію, разом з тим максимально лояльно ставлячись до поміркованих палестинських угруповань і зрештою передати всю повноту влади у Газі, об'єднати Палестинську арабську державу і проголосити її незалежність.
Останній шлях також має значні ризики. Адже напад може виявитися й не зовсім вдалим, занадто активною може бути негативна реакція світової спільноти та й радикальні сили в арабських країнах можуть змусити свої уряди до активних антиізраїльських дій.
Проте схоже, новій енергійній ізраїльській очільниці зовнішньополітичного відомства, Ціпі Лівні, доводиться вибирати варіант найкращий серед поганих. В теперішній міжнародній ситуації - це швидше всього варіант захоплення Гази і це доцільно робити саме зараз. Термін перемир'я з Хамасом завершився, світ зайнятий проблемами економічної кризи, зокрема арабські країни - падінням цін на нафту, і, що, очевидно найважливіше, в основного стратегічного союзника Ізраїлю, період зміни адміністрації. Стара адміністрація вже не відповідає перед світовою спільнотою за агресивні дії свого союзника, нова - ще не відповідає.
Хоча демократична адміністрація США має бути не менш про ізраїльською ніж попередня республіканська, проте гуманні ліберальні методи, з якими вона прийшла і які збирається проводити у своїй зовнішній політиці, не відповідає жорстким діям Ізраїлю, тому бажано встигнути до приходу адміністрації Б.Обами - Г.Клінтон.
Очевидно, розіграти "американську передвиборчу карту" намагався й М.Саакашвілі в грузино-осетинській війні, але помилився:
- стратегічний союзник не дав значної допомоги;
- війна стала грузино-російською з негативним для Грузії результатом.
Тепер же малоймовірно, що ізраїльсько-хамасівська війна стане ізраїльсько-арабською, тому ризики, швидше за все, виправдані
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національна Академія Наук України