Основна подія дня - це відставка з посади Голови Секретаріату Президента Віктора Балоги. На цю посаду призначено Віру Ульянченко.
У цій відставці немає нічого дивного і вражаючого. Хіба що, вона дуже запізніла. Вражаючим є коментування цього самим Балогою. У поясненні своєї відставки він різко звинувачує Віктора Ющенка, у не виправданні надій народу, у невиконанні обіцянок, в бажанні брати участь у президентських виборах. Ніби не сам Балога був основним творцем і виконавцем політики, яка привела Президента до цього жалюгідного стану. Тому коментар Балоги вартий того, щоб вважатися найпідлішим вчинком, як мінімум 2009 року. Адже навряд чи до президентських виборів хто не будь зможе вчинити цинічну і нахабну зраду. Безперечно великою є вина Ющенка в тому, що він стільки часу тримав Балогу на посаді, з якої той міг впливати на ситуацію в країні і на імідж Президента більше ніж сам В.Ющенко. Слабкість В.Ющенка у виборі кадрів відома. Очевидно, що і зараз в оточенні Ющенка багато осіб, яких жоден компетентний у кадрових питаннях керівник не допускав би і близько.
Призначення В.Ульянченко також не є несподіваним. У критичних для себе ситуації Президент, який слабо розбирається в людях, боїться наступної зради і намагається на ключові посади ставити людей, яких вважає найближчими до себе й найнадійнішими. Професійні якості й причетність до тих чи інших скандалів не надто беруться до уваги. Тому можна прогнозувати, що з приходом нового керівника, кардинального покращення роботи Секретаріату Президента й різкого поліпшення іміджу глави держави внаслідок цієї роботи не буде.
Скандальна відставка Балоги поставила український політикум перед певним випробуванням. Хоча цей політикум і так дискредитований, корумпований і аморальний, проте настільки ганебна поведінка В.Балоги є незвичною і для нього. Але ж демарш Балоги багато кому вигідний. Вони мали б, очевидно, якось оплатити йому цю вигоду. Той, хто дасть Балозі його його "тридцять срібняків", давши йому хоч якесь політичне прикриття, стане, незалежно від ідеологічних та політичних симпатій-антипатій, захисником найбільшого цинізму, політичної й чисто людської аморальності. Сподіваємося, що в нашому народі ще не настільки притупилося відчуття людських цінностей, щоб він зміг спокійно сприйняти покровителів Юди.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України