Верховна Рада більшістю у 358 голосів ухвалила Закон "Про відчуження земельних ділянок приватної власності для громадських потреб і з міркувань громадської необхідності". Очевидно, що такі закони повинні були б бути у цивілізованих країнах для виключних потреб. Але навіть у радянські часи компенсація за відчужену власність, наприклад будинки, що йшли під знос, часто у кілька разів перевищували вартість цієї власності. Тим більше, у цивілізованих країнах дуже виразно і детально встановлено поняття національних інтересів. Так, що там під видом національних і громадських інтересів малоймовірно просунути інтереси приватних осіб чи корпорацій. В Україні ж питання національних інтересів до цього часу не визначено. Тому будь-який економічний клан, приходячи до влади, видає свої інтереси за інтереси національні і громадські. Крім того, очевидно, що оцінювати таку землю будуть органи підпорядкованими місцевій та державній владі. Маємо багато прикладів, коли ці органи занижували вартість об'єктів, які кинулися в око можновладців, або ж завищувалася, коли йшлося про компенсації для цих можновладців. До цього часу приміщення за безцінь забирали з державної власності. Прийнятий закон підготував грунт для того, щоб це робили з приватною власністю громадян, які не зможуть себе захистити. Досить легко буде знайти "державні інтереси" для того, щоб, скажімо, вилучати земельні ділянки громадян в центрі міст, "компенсуючи" їх рівновеликими ділянками на окраїні. В час, коли в країні немає, ані влади, що діє в інтересах громадян, ані довіри громадян до жодної влади, ані судів, які можуть відстоювати інтереси громадян, прийняття подібних законів дуже небезпечне і несвоєчасне.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центу з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України