Голова Верховної Ради В.Литвин виступив із заявою, в якій сказав, що Україна не повинна "дратувати" Росію і необхідно зняти питання про вступ України в НАТО, оскільки це для нашої держави зовсім не потрібно.
Звичайно, у передвиборчих кампаніях в Україні завжди працювали російські гроші. Ці гроші потрібно заслужити і їх потрібно відпрацьовувати. Але ж В.Литвин не просто кандидат у президенти, він - голова Верховної Ради, яка навіть в найжалюгіднішому стані за весь час її існування є українським парламентом. Тому в заявах В.Литвина мають бути хоча б певні елементи позиції державного діяча. "Дратування" чи "недратування" кого-небудь в жодному випадку і в жодній країні не може бути основою позиції державного діяча. Адже державна політика визначається не емоціями, а інтересами. Незалежно від того будемо ми, чи не будемо "дратувати" Росію, вона діятиме відповідно до своїх інтересів та можливостей. Тому, при потребі, завжди може знайти привід для загострення конфлікту і привід для примирення, якщо це їй буде потрібно, чи якщо до цього змусять її обставини.
Відповідно, має діяти й Україна - виходячи зі своїх інтересів і можливостей. Вона має реалізовувати ці інтереси, незалежно від емоційного сприйняття своїх дій тими чи іншими суб'єктами міжнародної політики, а керуючись лише тим, наскільки реально позитивні результати цих дій будуть перевищувати наслідки об'єктивно можливої протидії тих, кому дії нашої країни можуть не подобатись. З іншого боку, політик такого рівня, як Литвин, який до того ж претендує на вираження і об'єднання інтересів різних частин України мав би об'єктивно оцінювати реальний стан і реальний геополітичний вплив Росії. Росія вже тривалий час не є світовою наддержавою, а, за термінологією З.Бжезінського, з геополітичного полюсу перетворилася на геополітичну вісь, з суб'єкта, на об'єкт, і запобігання західними країнами перед Росією спричинені зовсім не страхом перед її могутністю, а бажанням включити її у свою сферу впливу й обмежити вплив на неї східного геополітичного конкурента у вигляді КНР. Тому, у стосунках України і Росії, значно важливішими ніж емоції російської сторони є інтереси дійсно потужних країн світу.
Хаос в Україні, одним з активних творців якого є сам В.Литвин, як неодноразовий керівник Верховної Ради, що зараз є основним місцем концентрації хаосу і безглуздя в країні, справді великий і наростає. Це становить реальну загрозу незалежності нашої держави. Тому загроза агресивних сусідів, першим з яких є Росія - реальна, але протистояти цій загрозі можна не слабкістю, а силою. Розвал української армії, до чого, як голова Верховної Ради причетний і п.Литвин, робить серйозними проблеми захисту країни. В цих умовах найкращою гарантією для безпеки були б надійні союзники, стратегічні інтереси яких збігаються з інтересами країни. Використання цих союзників для гарантування безпеки, дало б не лише цю безпеку, але й величезну економію коштів на самостійному підтриманні обороноздатності. Звичайно, свою сильну армію треба мати і при надійних союзниках. Але ж саме військово-політичний блок НАТО забезпечує це, оскільки в його стратегії є створення сильних і модерних армій країн-його членів. Саме вони повинні гарантувати безпеку своїх країн, а зовнішня допомога надається на політичному рівні, а військова - лише в критичних випадках. Тому у своїх міркуваннях про стосунки України з НАТО, В.Литвин у першу чергу мав би сказати правду і про НАТО, і про реальні інтереси і можливості України.
Якщо пан Литвин так боїться когось роздратувати, то передовсім не треба дратувати український народ, не висувати свою кандидатуру на посаду президента і більше ніколи не претендувати на керівництво Верховної Ради, з яким вона зараз дійшла до повного безглуздя.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України