18 кандидатів у президенти у теперішній виборчій кампанії досить виразно розмістилися в певних електоральних полях. Основні кандидати намагаються посісти свої електоральні поля, "технічні" кандидати намагаються послабити їх, відтягнути у них електорат у цих полях, а кандидати, які сподіваються на несподіваний успіх і збирають осягнути неосяжне намагаються діяти на кількох електоральних полях, не вкорінюючись в жодному з них.
На конструктивно-патріотичному електоральному полі основним кандидатом є теперішній президент. Крім того, однозначно, на цьому полі діють Юрій Костенко та Олег Тягнибок, політична й ідеологічна позиція яких міцно прив'язує їх саме до цього поля. Вкорінений на цьому полі й А.Гриценко, якого переважно сприймають, як конструктивного націонал-демократа, хоча окремі його ідеї розраховані, причому небезпідставно, на активне сприйняття в соціально-популістському полі.
А. Яценюк, почавши з конструктивно-патріотичного поля, в значній мірі зі своїми ідеями "великої індустріалізації" та відмежування від цінностей конструктивно-патріотичного поля значною мірою перейшов на економічно-східне поле. Проте відірвавшись від першого поля, він не вкорінився на другому полі, і, таким чином, лише поверхово перебуває на цих полях, оскільки не прийняв основних принципових положень ані першого, ані другого поля.
Безперечним лідером і основним гравцем на соціально-популістському полі є Ю.Тимошенко. Глибоко вкорівнившись на своєму полі, вона, разом з тим, активно й небезрезультатно діє на конструктивно-патріотичному полі. При цьому у певної частини конструктивно-патріотичного електорату завдяки фаховості Тимошенко у популізмі виникає враження, що саме конструктивно-патріотичне поле є основним полем теперішнього прем'єр-міністра. Оскільки соціально-популістське поле найбільше, й його електорат найменш готовий до об'єктивного сприйняття передвиборчої інформації, на цьому полі діє найбільше з другорядних кандидатів, незалежно від чи вони сприяють Ю.Тимошенко, чи відтягають голоси від неї. Це С.Ратушняк, О.Пабат, О.Рябоконь, В.Противсіх, Л.Супрун, М.Бродський. Ці кандидати говорять те, що хочуть почути люди, проте не дають способів, яким чином можна досягти обіцянок, які дають ці кандидати. Якщо ж і вказують, то ці способи, у теперішніх умовах є цілком нереальними.
Основним кандидатом на економічно-східному полі, безперечно є В.Янукович. Проте свого поля йому явно недостатньо для того, щоб стати президентом. Тому, глибоко вкорінившись на власному полі, він здійснює активні дії й на інших полях. Разом з тим, на соціально-популістському полі Ю.Тимошенко явно переважає його, другорядні кандидати можуть відтягнути у неї виборців лише у першому турі, а в другому турі, у якому В.Янукович збирається конкурувати з Ю.Тимошенко, це поле він явно програє. Тому ефективнішими його дії можуть бути на конструктивно-патріотичному полі, істотна частина якого може швидше сприймати економічно конструктивні елементи в програмі В.Януковича ніж популізм і реально негативні результати діяльності Ю.Тимошенко. Саме від того, наскільки В.Янукович зможе залучити на свій бік, чи в крайньому разі нейтралізувати електорат конструктивно-патріотичного поля, залежить його перемога в другому турі. Попередниками В.Януковича в активних діях з економічно-східного на конструктивно-патріотичне поле є І.Богословська, й, особливо, С.Тігіпко. Не відриваючись від основних положень, характерних для економічно-східного поля, вони пропонують конструктивні дії, протиставляючи їх деклараціям соціально-популістських кандидатів. Таким чином, певна частина електорату конструктивно-патріотичного поля, у першому турі може віддати перевагу цим кандидатам, а в другому - при наявності позитивних сигналів з боку В.Януковича підтримати лідера Партії регіонів. З економічно-східного на соціально-популістське поле на користь Януковича працюють П.Симоненко й О.Мороз. Певна частина розчарованого й негативістсько- розчарованого електорату, які вони забирають на соціально-популістському полі, у другому турі, швидше за все, не повернеться до Ю.Тимошенко, а перейде до В.Януковича.
Протилежною за спрямованістю є ймовірна поведінка виборців В.Литвина. Перейшовши з соціально- популістського поля, на якому він був під час останньої парламентської кампанії, на економічно-східне поле, він вкорінився на ньому, прийнявши основні його постулати, зокрема, пріоритет великої економіки й орієнтації на Росію. Разом з тим актуальними й досить опрацьованими залишилися його ідеї. Та частина електорату економічно-східного поля, яка прохолодно налаштована до В.Януковича, позитивно сприйняла еволюцію В.Литвина, не будучи достатньо радикальною для підтримки П.Симоненка і через слабкість О.Мороза, перейшла до підтримки нинішнього спікера. У другому турі значна, якщо не більша, частина з них не захоче повертатися до В.Януковича і може підтримати його конкурентку, або, в крайньому разі, проголосувати проти обох кандидатів.
Отже, кожен з кандидатів у президенти має своє місце у системі електоральних полів. Проте ситуація в країні досить нестійка. Можуть бути різні несподіванки. Деякі кандидати можуть опинитися не в тих електоральних полях, з яких вони стартували.
Петро Жук
Директор Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України