Головною темою оглядів експертів сьогодні є проект Податкового кодексу. Та загрози, які він несе, поки що зрозумілі лише підприємцям. Тому і протестують. Решта українців пасивна, вона не вбачає загроз, а такі загрози реально є.
Звідки взявся “малий і середній бізнес”
Для кращого розуміння того, що відбувається в Україні варто коротко описати розвиток економіки в глобалізованому світі протягом другої половини минулого століття.
Станом на початок першого десятиліття ХХІ століття галузева структура (галузеві пропорції) ВВП розвинених країн світу виглядала таким чином: 5 % - первинний сектор (сільське господарство, видобувні галузі), 25 % - вторинний сектор (виробництво, будівельна галузь) і 70 % - третинний сектор (фінанси, страхування, освіта, культура, наука, охорона здоров'я, транспортні та інші послуги). При цьому зайнятість населення розподіляється таким чином: первинний сектор – 3 %, вторинний – 20 %, третинний – 77 %.
Натомість, якщо глянемо на галузеві пропорції ВВП України, то побачимо цілком протилежну картину. Лише 30 % припадає на сферу послуг, 50 % - на виробництво і близько 20 % - на сільське господарство. Велика частка ручної праці, зайнятість населення в сільському господарстві доходить до 35 %.
Ще у прикінці 60-х років минулого століття на Заході зрозуміли безперспективність подальшої експлуатації так званої “фордівської” (індустріальної) моделі економіки, з великою часткою ручної праці. Ця модель передбачала концентрацію робочої сили навколо великих індустріальних об’єктів з кількістю працюючих 20-30 тисяч осіб. Іншою ознакою цієї моделі було масове, багатосерійне виробництво, суцільна уніфікація та слабка гнучкість виробництва.
На зміну “фордівської” моделі прийшла теорія економічного зростання або теорія регіонального ендогенного розвитку. Логіка цієї моделі полягає у відході від масового однотипного виробництва до гнучких систем дрібносерійного виробництва орієнтованого на мінливий попит. Це потребувало нової філософії управління як на державному, так і на регіональному рівнях.
Зміна форм управління організаційно-виробничими процесами потребувала розширення методів та способів оподаткування. Відтак з’являються нові види податків, як ПДВ, спрощені системи оподаткування. З’являються класифікації бізнесу відносно кількості працівників, капіталу, яким оперує суб’єкт господарювання, граничної межі доходу за фінансовий рік. У цей період і з’являється класичний „малий та середній бізнес”, а також таке поняття як “кластер”, під яким розуміють поєднання за географічною ознакою пов’язаних між собою малих, дрібних і середніх підприємств, як правило, з великою часткою наукомісткого виробництва.
Чому “середній клас” важливий для демократії?
Нова модель господарювання створила й новий погляд на політичні інституції. Відбулося зміцнення демократії та розширення прав людини. Прослідковується чітка закономірність між середнім класом, розвитком малого бізнесу та сталістю демократичних процесів. Для існування стійкого демократичного суспільства нормальною вважається схема, коли 20 % припадає на клас багатих і дуже багатих, середній клас становить 60 % і клас бідних та дуже бідних − 20 %.
Ця тенденція має свою логіку. Малий чи середній підприємець не може “купити” політичний вплив. Він може тільки сподіватися на захист своїх прав з боку держави, тобто на правову демократичну державу, де всі рівні перед законом.
В Україні ж склалася цілком протилежна ситуація. Багаті і дуже багаті становлять у нас близько 5 %. Середній клас — це максимум 10-15 %. А решта живе на межі та поза межею бідності. Варто зазначити, що навіть середній клас в Україні є м’яко кажучи специфічним. Якщо у розвинених економіках це переважно високооплачувані наймані працівники, представники малого та середнього бізнесу, то в Україні це чиновники, починаючи від середньої ланки і до самого верху (включаючи депутатський корпус), котрі заробляють за рахунок доступу до бюрократичного ресурсу. Саме від них залежить започаткування та «нормальна» робота бізнесу, бо саме вони роздають ліцензії, погодження, дозволи на приватизацію, передачу в користування земельних ділянок. Це і є причиною виникнення новоспечених чиновницько-депутатських буржуїнів з неперевершеним кітчем та піжонством, показовим хизуванням своїми багатствами, які заробили свої статки стоячи зовсім не за токарним верстатом. Ці буржуїни не мають ні найменшого поняття (і бажання знати) про права людини, не кажучи вже про якісь економічні теорії чи системи оподаткування. Їм це не потрібно, бо вони збагачуються лише в системі тотального контролю за бізнесом, а відтак і за політичними структурами, що вже за замовчуванням є далеким від проявів демократії. Заробивши свої статки на багатомільйонних оборудках з державним (народним, тобто нашим з вами) майном, вони тим часом рахують до копійки скільки заробляє підприємець за день на базарі, навіть не думаючи, щоб самим прозвітуватись про те, де і яким чином набуто статки і яким чином збагачувались, збагачуються їхні родини. Чи не з цієї причини відкладаються введення в дію законів про корупцію та звітування чиновників-буржуїнів. Все що їм потрібно, це тотальний контроль за кожним навіть вже не підприємцем, а за кожним громадянином. Заради цього і придумана фішка – Податковий кодекс, хоча в Україні є усталена, хоча, що варта визнати, і не дуже коректна система оподаткування.
Про податковий кодекс
Чинна сьогодні система оподаткування в Україні склалась наприкінці 90-х років минулого століття, коли було прийнято законодавство про ПДВ, про оподаткування прибутку підприємств, інших законодавчих актів (1997 рік). Одномоментне введення цих законів, без належного адаптаційного періоду, широкої роз’яснювальної роботи для керівників, підприємців, бухгалтерів стало катастрофою для підприємницького середовища.
Валовий внутрішній продукт, 1996-2008* Роки
ВВП, у фактичних цінах (млн грн)
1996 - 81 519
1997 - 93 365
1998 - 102 593
1999 - 130 442
2000- 170 070
2001- 204 190
2002 - 225 810
2003 - 267 344
2004 - 345 113
2005 - 441 452
2006 - 544 153
2007 - 720 731
2008 - 948 056
* Джерело: сайт Державного комітету статистики http://ukrstat.gov.ua/
Віддушиною для «маленьких та дрібненьких» став Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування і звітності». Велика заслуга в тому, що такий документ за часів Кучми побачив світ, є Олександри Кужель, керівника на той час Держкомпідприємництва. Власне, останній нормативний документ мав забезпечити формування середнього класу, власне чому і почалось зростання економіки України. За десять років в десять разів. Але чому стійкий середній клас так і не сформувався, дивись розділ вище.
Як пояснюють ініціатори та творці нинішнього Податкового кодексу, метою прийняття такого документа є зменшення кількості податків та спрощення їх адміністрування.
При уважному аналізі проектів податкових кодексів, особливо останньої редакції запропонованої Кабінетом міністрів, поняття “малий і середній бізнес” зникає як таке, хоча формально присутнє. Тобто, акцент зроблено на великий бізнес, або на “фордівську” модель економіки, котра у сучасних умовах глобалізованих ринків просто приречена на крах. Взагалі виникає велике питання: навіщо в літку (2010 р.) виносити на всенародне обговорення проект Податкового кодексу, обговорювати три місяці, збирати пропозиції та зауваження, витрачати купу державних коштів та ресурсів підприємців, якщо в підсумку в парламент внесено документ, в якому системні умови для бізнесу суттєво погіршено?!
Про кризу
Світова економіка переживає глибоку кризу. Адже світ переживає занепад ери споживання. Великі індустріальні об’єкти з великою кількістю працівників збиткові. Приклад − автомобільний гігант «Крайслер», якого від банкрутства не врятувало навіть отримання багатомільярдної фінансової допомоги від уряду США.
Майже всі напрями світової економіки є нерентабельними. Світ ще тримається на плаву за рахунок вкидання в котел світової кризи безпрецедентної кількості нічим не забезпечених паперових знаків. Останній приклад, Федеральна Резервна Система (майже нацбанк) США прийняла рішення про другий етап кількісного пом’якшення. Щоб було зрозуміло для простих людей, просто надрукувати ще 600 млрд доларів. Багато країн вже втягнуто в так звані «валютні війни». Тому і така волонтильність (коливання) світових валют. Україна лише пасивний учасник такого чудового, яскравого «свята».
Результат цього своєрідного «економічного землетрусу» ми бачимо у розбитих вітринах, спалених автомобілях на вулицях європейських міст. Географія таких прецедентів буде тільки розширюватись. На всі негаразди накладається брак ресурсів. Саме тому уряди провідних країн опираються на малий і середній бізнес, котрий за своєю природою більш гнучкий і схильний до інновацій. Світ будує модель гнучкої економіки. В Україні ж йдуть іншим шляхом, крок за кроком наближаючись до економічної та соціальної прірви. Прогнози для України в такій ситуації дуже невтішні. Ресурси, в першу чергу, бензин та продукти харчування в умовах «валютних воєн» будуть зростати, заробітна плата «заморожуватись».
Нам готують жебрацьке існування?
Запропонований Податковий кодекс призведе до масового безробіття, або закріпачення людей, які працюватимуть за мізерну зарплату. Підприємцеві стає невигідно працювати. Суттєве обмеження по видах діяльності, кількості працюючих (не більше 2 осіб) та обмеження 300 тис. обороту на рік для “спрощенців” призведе до скорочення суб’єктів малого підприємництва.
Такі тенденції вже є. Для прикладу у Львівській області кілька років тому налічувалося 200 тис. суб’єктів малого та середнього бізнесу. Рік тому ця цифра становила 80 тис. Станом на сьогодні – це 35-40 тис. За прогнозами експертів до близько 0,5 млн. дрібних підприємців по Україні можуть припинити свою діяльність.
Величезна маса людей піде на біржу праці. Вартість робочої сили різко впаде, а вартість продуктів першої необхідності буде зростати. Складеться патова ситуація, коли зарплати впадуть, а ціни зростатимуть.
Теперішній проект Податкового кодексу орієнтований на банальний «фордизм», а це десятки кроків назад. Поспішність, з якою дехто має бажання прийняти цей документ, дуже вже нагадує поспішність, з якою було прийнято закон про місцеві вибори взірця 2010 року, процедури якого ну дуже вже далекі, якщо не сказати більше, безмежно далекі від ідеальних.
Досить прикрим виглядає той факт, що паралельно з податковим кодексом внесено до Верховної Ради проекти Законів України про мирні зібрання, про обмеження діяльності громадських організацій, проект закону про поліцію, якій планується надати широкі повноваження, відбувається затягування прийняття закону про доступ до публічної інформації та вже згаданого законодавства про корупцію.
Чи не робилося це випадково з однією метою - створити підстави для репресій проти тих, кому не подобається бути рабом за їжу і щоб вернути нас назад в СРСР? Складається таке враження, що готується підґрунтя для запровадження тотального авторитарного режиму. В програмах кандидатів на найвищі посади в країні говорилось одне, а насправді відбувається зовсім інше.
Можливо, все таки влада дасть конкретну відповідь на запитання: куди стратегічно рухається Україна і чому?
Андріан Фітьо
Роман Соломонюк
Назар Мазур
Дискусійно-експертний клуб «Наш час».
0 коментарі:
Дописати коментар