Минулий тиждень відзначився кількома основними подіями і тенденціями. Серед подій варто виділити інформаційну активність президента і прем’єр-міністра у боротьбі з різного роду соціальними та економічними негараздами, порушення кримінальної справи проти колишнього президента Л. Кучми, обрання нового глави УГКЦ. Серед тенденцій - посилена увага до Податкового кодексу.
Про податковий кодекс та Азарова
Отже, минулого тижня знову заговорили про недосконалість податкового законодавства, про шкоду, яку воно несе бізнесу, особливо малому і середньому і про потребу його перегляду. Очевидно, що така увага стала наслідком непевності серед підприємців. Адже перехідні положення щодо єдиного податку та спрощеної системи, які залишили в кодексі восени після акцій протесту, мали бути змінені вже у квітні цього року. Про це неодноразово говорили і прем’єр-міністр і його заступники. Проте, досі таких пропозицій не презентовано.
Здавалося б настав “зоряний час” опозиції. Вона може на хвилі невдоволення домогтися скасування Податкового кодексу і відправити у відставку Азарова, як основного винуватця. Проте, такий сценарій, очевидно, буде невигідним для головної опозиціонерки Юлії Тимошенко. Їй потрібен до виборів або Азаров, або Податковий кодекс. Якщо буде скасовано кодекс, і прем’єр-міністра відправлено у відставку, тоді підприємцям буде непотрібна Тимошенко. Адже у владній діяльності Азаров і Тимошенко — це близнюки.
Наведемо лише кілька спільних ознак урядування Тимошенко і Азарова:
- Активне адміністративне втручання у економічні процеси.
- Підтримка імпортерів та іноземних замовників.
- Постійне намагання “у ручному режимі” керувати державними закупівлями.
- Регулярна здача національних економічних інтересів за “дешевий російський газ” тоді, коли, його вартість вища в Україні ніж у Європі.
Тобто, вони дуже подібні. Їх відрізняє лише статус. Для збереження цього статусу Тимошенко необхідний Азаров, проти якого вона буде боротися, або ж Податковий кодекс. Разом з тим, економічна ситуація вимагає змін. Проте у таборі Тимошенко, явно розуміють, що прем’єрська посада Юлії Володимирівні “не світить”, а когось із табору НУНС на цій посаді там бачити, швидше за все, також не хочуть. Тож “опозиція”, ймовірно, буде активно сприятиме або збереженню Азарова, або ж збереженню Податкового кодексу у такому вигляді, який би постійно стимулював підприємців до протесту.
Робити це можна по різному. Наприклад, подавати безглузді за своєю суттю пропозиції змін до кодексу, або “в знак протесту” за якісь “порушення” не ходити на засідання, де будуть розглядатися важливі питання, як от “зміни до кодексу” чи “відставка прем’єр-міністра”. БЮТ має такий досвід. Свого часу представники саме цієї політичної сили ігнорували засідання бюджетного комітету, коли там розглядалися питання формування бюджету.
Про паніку у владі і “справу Кучми”
Певною мірою несподіваним стало раптове (інакше не скажеш після років затягування) порушення кримінальної справи проти екс-президента Л.Кучми. Разом з тим, на наше переконання, дану подію треба розглядати у контексті інших.
Минулого тижня посилилися протести вчителів, підприємців. У всіх на устах революції у арабських країнах зумовлені, значною мірою, економічними та соціальними негараздами. Президент почав відкрито критикувати прем’єр-міністра, а той у свою чергу — профільних міністрів.
Складається загальне враження, що всі вони “активно шукають крайнього”. Така діяльність у “пошуках винного” найбільше характеризує панічні настрої. Адже зрозуміло, що економіка падає, а реформи не проводяться. Далі так держава функціонувати не може і за це хтось повинен понести відповідальність. Ось цю відповідальність, наче м’ячик, представники стабільно-реформаторського влади активно передають один одному. Що буде далі, покаже час. Але зрозуміло одне, що українці здатні впливати на владу і вона просто вимушена зважати на позицію народу, бо вона, якщо не поважає народ, то точно боїться його гніву.
Про нового главу УГКЦ
Але, як сподіваємося, найважливішою подією минулого тижня було обрання Патріарха Української Греко-Католицької церкви. Особисті якості та позиція патріарха вказує на те, що духовне життя України увійшло в нову епоху. Український народ має у цій епосі реалізувати себе, як великий і сильний європейський народ. Адже національне відродження завжди починається з відродження духовного.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
0 коментарі:
Дописати коментар