Законопроект
про засади мовної політики
Ківалова-Колісніченка міг позбавити
українців альтернативи на наступних
виборах.
Простий поділ на "своїх" і "чужих"
не завжди розкриває суть політичної
події. Саме таку ситуацію маємо із
скандальним розглядом мовного
законопроекту. З першого погляду відразу
зрозуміло, хто поганий, а хто добрий.
Проте варто проаналізувати глибше. То
які висновки?
Висновок перший. У разі успішного
голосування за законопроект
Ківалова-Колісніченка, як не дивно
найбільше вигравала "об’єднана"
опозиція. Вона б стала єдиною альтернативою
"поганій владі". Будь-яке "менше
зло" було б кращим в очах виборця за
"антиукраїнську владу". Саме на
радикалізацію і поділ на "чорне"
і "біле" спрямована уся піар-кампанія
"об’єднаної опозиції". Достатньо
прочитати заголовки повідомлень
прес-служб політичних партій, що до
нього входять. Усюди звучать наголоси
на безальтернативності, потребі
об’єднання у "єдиному списку"
тощо. Провадити таку інформаційну
діяльність доволі важко у ситуації,
коли більше третини українців не вважають
"об’єднаних" - єдиною альтернативою
і шукають чогось нового. Тому робиться
все, щоб підігріти емоції і зробити
поділ на "своїх" та "чужих"
більш чітким.
Робиться все, щоб підігріти емоції і зробити поділ на "своїх" та "чужих" більш чітким.
Висновок другий. Націонал-демократи,
яких багато експертів та політологів
вже списали, як "непрохідних",
змогли продемонструвати свою силу у
прямому і переносному значенні.
Нашоукраїнець Андрій Парубій першим
кинувся на мікрофони і зірвав голосування,
а його колеги, зокрема представники
Української народної партії Ярослав
Джоджик та його побратим Іван Заєць
доволі активно працювали ліктями,
захищаючи українську мову. Від
поміркованості не залишилося й сліду,
коли зайшла мова про одну з основних
цінностей правих - збереження української
мови. Здатність захистити інтереси
українців навіть кулаками може стати
доволі вагомим аргументом для розчарованого
виборця, котрий в умовах невизначеності
може повернутися до добре перевірених
"правих". Логіка буде простою: "Вони
дотримуються своїх поглядів за будь-якої
ситуації, а в критичних моментах здатні
діяти рішуче".
Здатність захистити інтереси українців навіть кулаками може стати доволі вагомим аргументом для розчарованого виборця.
Висновок третій. Спікер парламенту
Володимир Литвин зумів вчасно закрити
засідання і тим самим позбавив можливості
ініціаторів законопроекту все ж таки
спробувати його "протягнути". Після
його фракція ще й офіційно заявила, що
не буде голосувати за мовні законопроекти.
Тим самим фактично поставлено хрест на
спробі "законодавчої русифікації"
України. З великою ймовірністю, у Партії
регіонів не вистачить голосів. Тому
поки що українська мова буде недоторканою.
Висновок четвертий. Українська
інтелігенція і просто небайдужі громадяни
зуміли проявити здатність до
самоорганізації. Вони прийшли під стіни
парламенту, продемонстрували свою
позицію, показали владній команді - що
вона наблизилась до межі, яку переступати
не варто.
Роман Соломонюк
Лабораторія суспільно-політичного
аналізу
Центру з інформаційних проблем територій