Після вчорашньої прес-конференції Ющенка, Тимошенко провела сьогодні власний брифінг, під час якого, ще різкіше звинуватила Президента, а залякування народу загрозами з боку президента та оточення стали ще "страшнішими".
Отже, Прем'єр-міністр зробила черговий крок у загостренні політичної ситуації, розвалі останніх ілюзій на "помаранчеве взаєморозуміння".
Основні її звинувачення Ющенка були в тому, в чому неперевершеною є сама Тимошенко - у бездарному керівництві, у брехні, намаганні узурпувати владу.
Ющенкові далеко в цьому до неї, хоча багато в чому він справді, очевидно, за "розумними порадами" свого оточення, і справді намагається наслідувати прем'єрку.
У цивілізованій країні важко було б зрозуміти логіку прем'єр-міністра, яка відкрито і практично без конкретних доказів публічно звинувачує президента у тяжких злочинах і не несе за це жодної відповідальності.
Навряд чи люди, які мають хоча б трошки політичного реалізму, можуть серйозно сприймати абсолютне вибілювання себе і очорнення опонента людиною, повна бездарність керівництва і безмежна жадоба влади якої проявляється на кожному кроці.
Очевидно, розрахунок на боягузтво Президента і підтримку крайнього найбільш люмпенізованих верств населення. Адже тільки вони ще можуть залишатися її прихильниками.
Щодо звинувачення Ющенка в намаганні запровадити авторитарний режим, то потрібно згадати умови, в яких з'являються авторитарні режими. Майбутній диктатор має бути сильною особою, яка користується значною і бездумною підтримкою населення, - ні одного, ні другого у Ющенка зараз немає, а от Юлія Тимошенко на це претендувати може. Крім того, в диктатурі повинні бути зацікавлені потужні економічні групи, а в Україні ці економічні групи більше "нагрівають руки" на теперішньому хаосі і розуміють, що сильна влада вдарить у першу чергу по них самих.
Зрештою і сама Юля Тимошенко, якби прийшла до одноосібної влади, чого вона так прагне, то у першу чергу розправилась зі своїми соратниками, як Гітлер розправився з Ремом, як Сталін - Троцьким і Єжовим. Це зрештою робили всі диктатори.
Але, очевидно, що наше суспільство все ж не таке примітивне, як уявляють його люмпен-політики, типу Юлії Тимошнеко, тому можна сподіватися, що сьогоднішній брифінг - ще один важливий крок до остаточного падіння у прірву "цариці брехні".
Не так важливо, чи потягне вона за собою в цю прірву Віктора Ющенка, - важливо, що на довгий час в політиків відпаде бажання йти її дорогою.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України