Президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв доручив Міністру оборони Анатолію Сердюкову підготувати пропозиції щодо створення центру навчання спеціалістів з інформаційного протиборства. Таким чином РФ вирішила легалізувати свої інформаційні операції. При цьому відповідний підрозділ підпорядковують не спецслужбам, які звикли займаються інформаційними війнами, а безпосередньо Міністерству оборони.
Очевидно, що саме Україна для Росії є основним об'єктом ведення інформаційної війни. Інтенсивність цієї війни, особливо перед президентськими виборами в Україні можна назвати безпрецедентною. Проте, напевно, цього недостатньо. Адже в такій бюрократичній державі, як Росія, кожна державна структура, особливо новостворена, різко посилює інтенсивність впливу держави на об'єкт, для якого створена ця структура, не лише збільшуючи витрати на це, але й жорстко контролюючи ефективність цих витрат. Отже, вже найближчим часом нам варто очікувати інтенсивного інформаційного бомбування з боку Росії.
Разом з тим, створення нової структури має й інші, більш віддалені цілі. Росія шукає засоби хоча б часткового відновлення свого колишнього впливу на геополітичні процеси. Енергетичні війни для цього, як виявилося, недостатньо перспективні. Адже в сфері економіки, коли постачальник відмовляється давати товар споживачу, швидко знаходиться або альтернативний постачальник, або альтернативний товар. Та й в час близького до катастрофічного надспоживання енергоресурсів, можливе зменшення споживання російської енергії, внаслідок спроб енергетичного тиску, було б в кінцевому результаті корисним не лише для екології, але й для світової економіки. Тому в додачу, або замість нафти і газу, вибрано інформацію, яка має продукуватись російською індустрією, що має досить великий фаховий потенціал, та є досить потужною, запаковуватися у привабливі обгортки і, у своїй протилежності, тобто дезінформації, подаватися довірливим споживачам. Ці споживачі мали б навіть не підозрювати, що цей красивий продукт, як і всяка інша зброя призначена для їхнього знищення. Це схоже на міни-пастки, котрі під видом привабливих іграшок закидалися у В'єтнамі, Афганістані та інших гарячих точках.
Очевидно, певний час така технологія може спрацьовувати. Проте, на відміну від вибухівки, інформація є засобом не миттєвої, а довготривалої дії. За цей час може знайтися ефективна "інформаційна протиотрута". Жертви інформаційної бойової машини можуть залишитися не лише живими, але й отримати стійкий імунітет проти інформаційних отрут.
Проте, найбільш ефективним є виховування змалку елементарної інформаційної гігієни: не споживати всього підряд, яким би привабливим воно не виглядало. Як відомо, підвищенню рівня гігієни, найбільше сприяють епідемії. Зараз в Україні епідемія тотальної брехні і дезінформації. Хочуть, чи не хочуть, рядові українці змушені знаходити способи виживання в умовах цієї епідемії. Інформаційна гігієна зростає. Тому уповання російської влади на ефективність інформаційних війн, у крайньому разі щодо України, швидше за все, не виправдається.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України