Вчора Президент України Віктор Ющенко долучився до обговорення справи «депутатів-педофілів», гнівно заявивши, що їх чекає Віктора Лозинського, звинуватив «політичне прикриття та депутатську недоторканість» і пожурив Генерального прокурора за бездіяльність у цьому питанні.
Це заявив Президент країни, голова Ради національної безпеки, який в очах мільйонів українців уособлює відповідальність за ситуацію в країні, адже саме на це ці мільйони його уповноважили. Замість того, щоб вжити усіх заходів для розслідування як конкретного випадку, так і загалом ситуації з педофілією в Україні, зокрема, відповідно до заяви ще одного високо посадовця, який зобов’язаний безпосередньо займатися знищенням цього явища, а лише плачеться – Геннадія Москаля, Президент прогнозує безкарність (звичайно з вини його політичних опонентів), осіб, що підозрюються у цьому страшному злочину. Отже, В. Ющенко бере на озброєння вже збанкрутілу риторику своєї опонентки Ю. Тимошенко – «заважають працювати». Чому ж Президент не сказав, що він дав конкретні розпорядження Службі безпеки щодо якнайшвидшого об’єктивного розслідування справи, недопущення ухиляння винних від відповідальності. Крім того, як суб’єкт законодавчої ініціативи він може, а в цьому випадку і повинен, подати на розгляд парламенту жорсткий закон, який би унеможливив розвиток педофілії в Україні, адже якщо цей злочин став масовим явищем , значить є істотні прогалини в законодавчій базі. А якщо парламент не проголосує за це, то всі будуть бачити – хто реально сприяє педофілії в Україні. Тай Генпрокурора Олександра Медведька, подання на призначення якого давав то й же В. Ющенко, треба не журити, а поставити перед ним жорстку вимогу – що, якщо до певного терміну Генпрокуратура не виконає належних дій – буде негайне подання на його звільнення. Коли б зробив такі конкретні дії і виразно заявив про це, український народ його зрозумів би і підтримав. А «плаканням» і песимістичними прогнозами зараз він навряд чи здобуде підтримку чи навіть співчуття.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України