Подаємо результати аналізу, виконаного Соціально-інформаційною мережею Підтримки Доброго і Свого (СІМ ПДС), щодо найпоширеніших в суспільстві аргументів (А), які живлять цей стереотип, та контраргументів (КА) проти цих аргументів для руйнування цього стереотипу.
А: В.Янукович - лідер п'ятої колони і веде Україну в Росію, до втрати суверенітету.
КА: творцем історії є не людина, а Господь, долю країн визначає не воля якогось політика, а об'єктивні суспільно-історичні закони;
наша незалежність залежить від нашого патріотизму, якщо будемо працювати для України, то Україна буде міцніти;
етнічні росіяни в Україні мають зрозуміти, коли нас захопить Росія, то буде бити і нас, і їх, причому своїх - в першу чергу, адже так було завжди;
В.Янукович зробить вибір на користь незалежності, бо це вигідно йому і його бізнесовому оточенню.
А: нове керівництво успішно ламає всю систему влади в Україні.
КА: насправді міняють бутафорно, а в конкретиці не знають, що міняти і не хочуть міняти;
нова влада не виконує навіть соціальної програми, яку декларувала, тому вона швидко втратить підтримку і на Сході;
недостатньо компетентні щоб зробити серйозні зміни;
ця влада намагається реформувати корупційну систему без зміни її суті, що неможливо;
влада ігнорує об'єктивні закони економіки, тому неминуче зазнає економічного краху.
А: відбулася повна зміна влади, швидке формування своєї вертикалі влади, в руках авторитарної політичної сили - абсолютна влада, вона цієї влади не віддасть.
КА: насправді цього нема, бо повертаються ті, хто вже був, і дехто досить успішно будував країну в умовах демократії;
нова влада монолітна тільки зовнішньо, насправді всередині правлячої партії йде жорстока боротьба між різними групами, ще жорстокіша, ніж в попередній владі, оскільки різні групи в новій владі мають більш виражені економічні інтереси, минула влада виносила цю боротьбу на публіку, новій же це робити невигідно, тому й видимість моноліту;
влада далеко не повністю контролює ситуацію, на що вказують провали деяких її законопроектів у ВР, наприклад, законопроекту О.Бондаренко про відміну дублювання фільмів українською мовою;
відмовитися від демократії будуть боятися самі групи всередині влади, адже в умовах тоталітаризму переможе одна з них, а інших - знищить, це розуміють досить добре.
А: теперішня влада показує, що вона всесильна, все може зробити, трактує закони так, як їй вигідно, зокрема, сформувала неконституційну коаліцію, конституційний суд приймає вигідні їй рішення.
КА: є багато ефективних інформаційних і юридичних засобів, які теперішня слабка опозиція не використовує, але як зміцніє - використає;
незаконні дії формують різко негативне ставлення в середовищі інтелігенції, навіть у лояльній до влади частині цього середовища, а влада змушена прислухатися до них, бо без експертів не зможе працювати;
влада дуже залежить від Заходу - в західних банках вони тримають свої гроші, там основні ринки збуту, звідти очікують позик й інвестицій, а на Заході дуже різко реагують на порушення законів;
згідно з об'єктивними суспільними законами, чим більше влада показує свою всесильність, тим більша ймовірність її несподіваного краху;
для того, щоб населення реально оцінювало силу влади потрібно його інформувати про обєктивні процеси в Україні, Росії, світі.
А: команда В.Януковича ігнорує проукраїнську громадську думку та антиросійську налаштованість значної частини населення, прокладами цього є діяльність Д.Табачника, пам'ятник Сталіну, плани щодо спільних з Росією підручників історії.
КА: вона це робить тільки через те, що має монополію на ЗМІ, але нормальна громадська думка також доходить і реально впливає на позицію В.Януковича;
таке ігнорування є чисто показовим, проте фактично влада прислухається до громадської думки й намагається використати її на свою користь, в деяких випадках намагається виразно показати свій патріотизм;
є багато дій влади, які явно не на користь Росії, зокрема, прийняття рішення про навчання на території України військ країн НАТО, провал спроби відновити святкування 7 листопада, тощо, проте в ЗМІ ці дії мало висвітлюються, оскільки провладні ЗМІ не хочуть дратувати Росії, а опозиційним не вигідно показувати позитивні дії влади;
для теперішнього російського керівництва показова проросійська позиція українського керівництва набагато важливіша, ніж реальна, оскільки для того, щоб російський народ дозволяв Путіну брати ресурси, треба його годувати міфом про "велику Росію";
потрібно створювати через ЗМІ об'єктивну суспільно-історичну картину, подавати об'єктивну інформацію про сталінізм - правдиво, конкретно, стисло, аргументовано, з фактами, формувати думку про негативні рішення і готувати підстави для їх відміну, здійснювати конкретні контрдії;
через співпрацю в гуманітарній сфері потрібно намагатися впливати на Росію, давати її народу правду.
А: опозиція весь час плаче про "кінець України".
КА: не треба слухати необ'єктивних ЗМІ;
треба читати офіційні документи, а не їх тенденційне трактування;
не панікувати, а організовано діяти;
ця опозиція нічого більше не вміє робити, крім плакання, тому, як жебрак, таким способом намагається "виплакати" собі підтримку на виборах і можливість знову повернутися до державної годівниці.
А: опозиційні сили не можуть організувати ефективної боротьби проти команди В.Януковича, національно-патріотичні сили або продажні, або слабкі й не вміють захищати інтереси держави.
КА: далеко не всі ті політичні сили, що називають себе патріотичними і демократичними, є такими насправді, поразка може усунути псевдопатріотичні сили або ж оновити їх і зробити патріотичними;
неефективність псевдопатріотичних сил сприяє створенню нових позитивних справді патріотичних сил;
дії влади, проти яких невдало намагається боротися опозиція, далеко не завжди настільки небезпечні для країни, як каже опозиція, населення відчуває це й не підтримує акцій опозиції;
опозиційні партії насправді захищають інтереси тих самих сил, що й партія влади, тільки використовують інші гасла, адже вони фінансуються тими ж економічними групами, тому їх поразка очистить політичний простір для партій, які б захищали інтереси середнього класу;
громадськість проявляє бажання самоорганізовуватися і захищати себе незалежно від політичних сил;
провокативні дії влади й неадекватна реакція опозиції заставляють людей думати, формувати свою позицію відповідно до своїх інтересів, таким чином твориться зріле громадянське суспільство.
А: Росія сильна, як ніколи, а Україна, навпаки слабка.
КА: геополітична потужність Росії - показуха російської пропаганди, необхідна владі для утримання в покорі бідного населення;
В.Путін тільки сповільнив процеси руйнування старих структур, загнав хворобу російської системи в тінь, забрав перспективу реформ, які б давали позитивну перспективу;
зростає відставання Росії від західних технологій, тому значення її військового потенціалу неухильно зменшується;
ставка на енергетику, як основний важіль економіки й зовнішньої політики, може бути результативною тільки на короткий час, бо в певний момент станеться обвал цін на енергоресурси, що для Росії буде катастрофою;
Україна насправді не є надто слабкою, за час президентства Л.Кучми вона зміцніла економічно, а за час В.Ющенка - ідеологічно, на це вказує й ріст реального рівня життя населення за час незалежності;
Україна має хороші перспективи всередині на відміну від Росії, яка сильна тільки зовні, проте гнила всередині, Росія - це вже гниле яблуко, а Україна - молоде зелене яблуко, яке поки що кисле, але має хорошу основу для розвитку.
А: Захід нас кинув.
КА: Захід має свої інтереси, в інтересах кожної геополітичної сили - розширення сфери свого впливу, Україна за рівнем сприйняття західних ідеологічних і суспільно-політичних норм набагато випереджує Росію, тому розширення за рахунок України набагато перспективніше;
Україна - хороший плацдарм для поширення впливу Заходу і на Росію, і на інші країни пострадянського простору;
Захід не кинув Грузію, а Україна для нього значно ближча і важливіша;
Україна для Заходу - якісне й надійне джерело ресурсів та інтелекту, Україна, як найбільша країна Східної Європи, інтегрована в європейську цивілізацію, має дуже велике значення для оновлення Європи, надання імпульсу для її розвитку;
Росія не має чого запропонувати Заходу в обмін на здачу Заходом України, а якби й мала, то вона не є партнером, якому можна довіряти.
А: зневіра народу, невиправдані сподівання змін після "Помаранчевої революції", злоба на владу й на державу.
КА: невдала чи не зовсім вдала реалізація доброї ідеї зовсім не заперечує самої ідеї;
якщо чесно подивитися на "Помаранчеву революцію", то можна побачити, що причини теперішніх поразок були закладені вже тоді, але на них свідомо закривали очі, це - корисливість, демагогія, неправда, жадоба влади ради самої влади, творення ідолів і поклоніння їм;
попри значні невдачі "помаранчева" влада все ж мала й помітні успіхи, це - утвердження ідеології національної гідності, висвітлення історичної правди, істотний удар по корупції в освіті, демонстрація можливості реальної підтримки малого і середнього бізнесу, утвердження демократичних норм і свободи слова, збільшення прихильності населення до європейської орієнтації, ріст інтересу й поваги до України в світі.
А: наш народ продажний, недержавний, з рабським мисленням.
КА: історичні приклади ОУН, козацької держави, та й національно-демократична революція 1990-91 років з 91 %-вим голосуванням за незалежність на референдумі, що стало основним поштовхом до знищення Радянської імперії, спростовують це;
маємо себе виховувати, дуже успішними прикладами такого виховання була діяльність патріотичної інтелігенції в 2-й половині 19 століття, починаючи від Кирило-мефодіївського товариства, діяльність А.Шептицького в Галичині, А.Волошина в Закарпатті;
інші європейські народи також виявляли не меншу продажність, недержавність, рабське мислення, але все ж побудували цивілізовані держави.
28.05.2010 директор Центру Петро Жук