Після критичної оцінки, спочатку Секретаріатом Президента, а потім і самим Президентом, газової домовленості з Росією, яку привезла Юлія Тимошенко, Прем'єр-міністр завдала удару у відповідь - скликала прес-конференцію з оприлюдненням урядового рішення з вимогою до Президента відправити у відставку голову Нацбанку.
Президент досить несподівано підняв тему боротьби з корупцією, що також основні телеканали активно донесли до населення. На фоні оцінок газової угоди НАК "Нафтогаз України" поспішив показати, що також має власні інтереси і в навкологазовій політиці хоче бути не лише об'єктом, але й суб'єктом.
Все це було б досить прогнозованим та закономірним, якби не неадекватно жорстка реакція Юлії Тимошенко на цілком очікувану критику з боку Президента та його команди. На прес-конференції Юлія Тимошенко дала зрозуміти, що не виключає навіть можливості імпічменту Віктора Ющенка. Гострота ж і форма звинувачень нею Президента можливо навіть були більші від попередніх періодів загострення прем'єрсько-президентських стосунків, хоча основні аргументи Ю.Тимошенко висловлювалися у формі "я так думаю", "я вважаю".
З одного боку, відчувши себе героїнею в очах певної частини населення після підписання газової угоди, Прем'єр-міністр вирішила використати це для зміцнення своєї позиції у протистоянні з Президентом. З іншого боку, зачепивши інтереси багатьох впливових осіб, вона сама може очікувати жорстких дій стосовно себе, - в цих умовах активний наступ є цілком логічним. Тим більше, що незадоволення впливових осіб може поєднатися з цілком об'єктивною оцінкою негативних аспектів результатів московського візиту українського Прем'єр-міністра, які, особливо з огляду на близьку перспективу, значно перевищують позитиви. Отже, можлива консолідація політичних сил, які будуть в стані відправити у відставку цей уряд, неефективність якого розуміє й відчуває дедалі більша частина населення.
Звичайно, відправити уряд у відставку значно легше ніж призначити новий, - і тут інтереси різних сил, що протистоять Тимошенко, істотно відрізняються. Проте компроміс завжди можливий, особливо коли на карту поставлено дуже важливі аспекти, як інтересів країни, так і власні інтереси цих політичних сил.
Контрнаступ Юлії Тимошенко, очевидно, передовсім спрямований на громадську думку, а також Володимира Литвина, який, виступаючи, як третя сила, залежить зараз від громадської думки більше ніж інші лідери.
Важко прогнозувати, чиї атаки, Прем'єр-міністра, чи Президента будуть успішнішими. Ймовірний, новий тимчасовий компроміс після обміну ударами. Але удари були ці занадто гострі. З іншого боку, відправити у відставку уряд значно легше, ніж добитися імпічменту Президента. Адже усунути Президента можна лише за вчинення ним злочину, що має бути доведено законним шляхом, а не усунення В.Стельмаха, що є основним звинуваченням Ю.Тимошенко, за жодними законодавчими актами не можна трактувати, як злочин.
Основні претензії до Ющенка стосуються передовсім його слабкості та бездіяльності. Для відставки ж Прем'єр-міністра підстав більш ніж достатньо.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України