96 місць в Тернопільській облраді отримали сили авторитарні за суттю, 69 – отримали сили патріотичні і 24 – демократичні. Як це вплине на Україну, і які висновки мала б зробити еліта.
Відбулося перше засідання новообраної Тернопільської обласної ради. Було розглянуто організаційні питання. На засіданні голова ТВК оголосила персональний склад новообраної ради, а яку входять 50 депутатів від ВО «Свобода», 20 від «Єдиного центру» (ЄЦ), 14 від Партії регіонів (ПР), 12 від БЮТ, 11 від блоку УНП, 8 від «Нашої України» і 5 від блоку Литвина (БЛ). В політичних колах і ЗМІ продовжується активне обговорення результатів тернопільських виборів, при чому акценти робляться на їх типовості чи нетиповості для України, наявності чи відсутності фальсифікацій, небезпеці радикалізму.
Основним результатом ми вважаємо те, що вибори, незважаючи на великий спротив, таки відбулися і це визнає переважна більшість політичних сил в країні. На зрив виборів були спрямовані великі зусилля БЮТ, «Народної самооборони» і тієї частини «Нашої України», яка підтримує Юлію Тимошенко. Яскравим прикладом цього було те, що через саботаж міліції в останній день була реальна загроза недоставки бюлетенів на виборчі дільниці. Адже за законом саме органи внутрішніх справ повинні були забезпечити цю доставку. Безперечно використання Ю.Луценком свого відомства у вузькопартійних цілях відображає хаос в країні і потребує додаткового розгляду. Проте вибори відбулися, чим продемонстровано можливість демократичного способу зміни влади. Спроба відміни одного з основних принципів демократії не пройшла. Вже саме цей факт має дуже велике загальноукраїнське значення.
Крім того, однозначним висновком загальноукраїнського масштабу є поразка тих політичних сил, діяльність яких у Верховній Раді неадекватна позиціям, з якими вони йшли на вибори, і за які голосував їхній електорат. Тому з великим рівнем впевненості можна припустити, що в будь-якій обласній Раді, де провідні позиції займають БЮТ, «Наша Україна Народна Самооборона» (НУНС) і Компартія (КПУ) результати виборів, якби вони відбулися зараз, відрізнялися б від минулих майже на стільки ж, наскільки це сталося в Тернопільській області.
НУНС показала невідповідність своєї діяльності сподіванням виборців її розколом майже відразу після парламентських виборів і наступними розколами та «розкольниками» після цього (до речі ініціаторами таких розколів були не лише самооборонці й протимошенківці, але й нібито пропрезидентський ЄЦ).
БЮТ своєю діяльністю виразно показав, що патріотична позиція була для нього лише пустою декларацією необхідною для перемоги на виборах. В реальній політиці ця сила понад усе ставить прагнення здобути владу будь-якими засобами й за будь-чий рахунок, зокрема й за рахунок послаблення української держави й збільшення загрози втрати її незалежності. Соціальні ж декларації БЮТу виявилися популізмом без жодної реальної основи, більше того результати діяльності уряду на чолі з БЮТ стали повністю протилежними до передвиборчих обіцянок.
Фракція ж комуністів (КПУ) виявилася найбільш «базарною» у всій Верховній Раді й показала свою повну безпринципність, що ще більше поглибилось скандалом в керівництві партії. Такий скандал за радянських часів, згадкою про які тішать себе прихильники комуністів, був би абсолютно неприпустимим.
Отже, три з п’яти парламентських політичних сил зараз зовсім не відображають інтереси переважної більшості своїх виборців. Тернопільські вибори проявили ситуацію щодо цього, яка склалася на загальноукраїнському рівні. Якщо втратили довіру старі політичні сили, то шукають нових. Тому близько 60 % голосів в Тернопільській області набрали політичні сили, які у ВРУ не мають своїх фракцій. Це також загальноукраїнська тенденція, яка в умовах Тернопільської області, можливо, проявилася особливо яскраво.
Наскільки ж прогнозованими виявилися результати цих виборів? Центр з інформаційних проблем 6.03.2009 оприлюднив результати соціологічного опитування до цих виборів та прогнозу на час виборів відповідно до тенденцій, які були під час кампанії для випадку, якщо б завершальна стадія кампанії відбувалася в нормальному режимі, тобто без загрози відміни виборів. Порівняємо результати прямого опитування, прогнозу і виборів.
| Партія | Пряме опитування | Прогноз | Результат виборів |
| Свобода | 34,1 % | 37 % | 34,7 % |
| БЮТ | 25,3 % | 12-17 % | 8,1 % |
| Наша Україна | 11,3 % | 5-9% | 5,2 % |
| Блок УНП | 7,5 % | 15,5 % | 8.0 % |
| ЄЦ | 7,2 % | 10,5 % | 14,2 % |
| Блок Литвина | 5,3 % | 9 % | 3,6 % |
| Партія регіонів | 3,9 % | - | 9,8 |
Оскільки завершальна частина кампанії була цілком дезорганізована. Нормальне сприйняття передвиборчої інформації населенням не відбувалося, позаяк основним питанням було не те, хто і що пропонує, а те, будуть чи не будуть вибори взагалі. Тому безперечно прогноз виконаний з припущення нормального ходу соціоінформаційних процесів не міг підтвердитися. Проте загальні тенденції зменшення електоральної підтримки БЮТу, НУ та збільшення – ЄЦ реалізувалися. Крім того, істотно зменшився результат БЮТ за рахунок бойкоту виборів цією політичною силою. Частина їх виборців справді не взяла участі у голосуванні. Проте, враховуючи наявні тенденції, ця частина виборців не перевищує 8 %.
Для ВО «Свобода» і блоку УНП суперечливі тенденції. З одного боку відображено активну інформаційну кампанію, з іншого – дезорієнтацію населення через загрозу зриву виборів. Це привело до того, що електоральний результат цих сил виявився на рівні результатів соціологічного опитування виконаного два з половиною тижні перед виборами. Показник блоку Литвина виявився меншим, як від результату опитування, так і від прогнозу через негативну оцінку населенням рішення ВРУ про відміну виборів тим більше, що воно приймалося паралельно (і в обмін за звільнення з посади міністра закордонних справ В.Огризка). Всі рішення ВРУ так чи інакше, незалежно від особистої позиції В.Литвина, асоціюються саме з ним. Істотно менший ніж випливало з прогнозу, враховуючи активну інформаційну діяльність, показник блоку УНП пов’язаний з розчаруванням виборців в «правильному демократичному і досить м’якому» підході цього блоку в умовах жорсткої конфронтації і «гри без правил».
Важко знайти логічне пояснення надто високим результатам «Єдиного центру» і особливо Партії регіонів. Ріст прихильності населення до ЄЦ внаслідок інформаційної кампанії вже відбувся, а дезорієнтація пов’язана з можливістю зриву виборів мала б привести до падіння рейтингу порівняно з прогнозами ЄЦ, як сталося з іншими активними в цій кампанії силами – ВО «Свобода» та блоком УНП. Таким чином, враховуючи всі обставини можна було очікувати рейтинг електоральний результат ЄЦ на рівні 9 %. Партія регіонів не проявила особливої активності, тим більше була причетна до зриву виборів. Проте зуміла консолідувати лівий електорат. Тому логічно очікуваним мав би бути її результат на рівні показника опитування 24-26.02.2009, тобто, близько 4 %. Виходячи з аналізу співвідношення прогнозних і фактичних результатів можна припустити викривлення волевиявлення населення щодо ЄЦ та Партії регіонів. В кожному з випадків, результати виявилися на 5-6 % вищими від логічно обґрунтованих.
Партії «Єдиний центр», яка в області володіє адмінресурсом, забезпечивши організоване проведення виборів, незважаючи на велику протидію, безперечно мала можливість здійснити в той чи інший спосіб спотворення результатів волевиявлення, або, у крайньому разі, не перешкоджати цьому, хоча мала достатні засоби для того, щоб цього спотворення не допустити.
Можливості фальсифікації істотно сприяла недостатньо добре організоване спостереження за виборами з боку різних політичних сил і зневіра населення в можливості справедливих виборів. Тому й мала місце недостатня протидія спробам їх фальсифікацій. Відмінність результатів виборів від логічно обґрунтованих безперечно вигідна «Єдиному центру». Адже крім збільшення власного показника підвищення показника Партії регіонів, сприяє визнанню цією партією результатів виборів. Крім того це переорієнтовує Партію регіонів на більшу активність в Західній Україні, що, могло б сприяти й просуванню пропрезидентських сил на Східну Україну, зменшуючи антагонізми між В.Ющенком і В.Януковичем. Тому припущення про можливі фальсифікації виборів є небезпідставними. Разом з тим документально значних порушень зафіксовано не було. Тому прямі звинувачення у фальсифікації не можна вважати легітимними з точки зору права.
Запитання пов’язані із ймовірністю фальсифікації викликав різкий ріст явки виборців після 15:00, з одного боку і низька для цієї області загальна частка осіб, що прийняли участь у виборах з іншого боку. Проте ці чинники також не варто перебільшувати. Адже на відміну від інших випадків, вибори проводилися лише до обласної ради, функції якої не досить виразно уявляє собі більша частина населення. Зменшенню проценту участі у виборах і запізненню в голосуванні сприяли й великі сумніви населення щодо реальності виборів і реальності політичних сил, за яких вони збираються голосувати, відобразити їхні інтереси. Таким чином, можна припускати, що викривлення результатів виборів відбулося на рівні 10-12 %. Це не змінило ситуації загалом, проте істотно покращило позиції деяких політичних сил.
Результати тернопільських виборів у протистоянні В.Ющенка і Ю.Тимошенко можна вважати істотною перемогою чинного президента. Він сказав, що вибори відбудуться – вони відбулися. Нарешті, хоч одна обіцянка президента здійснилася. Але в значно більшій мірі це перемога В.Балоги. Адже демократична пропрезидентська «Наша Україна» зазнала поразки, а жорстко прагматичний, без ідеології і без правил, орієнтований лише на результат «балогівський» «Єдиний центр» переміг. Президенту продемонстровано, що його переобрання може бути забезпечене не відновленням довіри народу через презентування його у боротьбі за відродження України, а адміністративними технологіями з дуже сумнівними методами, але прогнозованим позитивним результатом.
Разом з тим, цей висновок не є таким вже однозначним адже проголосувавши за абсолютно чужих їм людей (в списку партії ВО «Свобода» присутня дуже велика частина осіб, які не мають нічого спільного з Тернопільщиною) але з дуже близькою ідеологією, населення найбільш української області показало президенту, що воно хоче підтримувати і що воно його підтримає, якщо він справді буде з ним. Адже серед реальних кандидатів в президенти воно більше не має кого обирати. На цю ж тенденцію вказує й досить високий результат поміркованого, але конструктивного й твердо патріотичного блоку УНП, за який також голосували переважно ті, хто хоче бачити Віктора Ющенка сильним українським Президентом й готові підтримати його. Електоральний результат, який дали ці виборці набагато перевищує адміністративно-технологічний результат Віктора Балоги – 42,7 % (сумарний показник ВО «Свобода» і блоку УНП).
Незважаючи на жорстке протистояння щодо тернопільських виборів, безпосередньо перед і після цих виборів помітно покращилися стосунки між командою Президента та командою Прем’єр-міністра, що зокрема проявилося в досить лояльному до Ю.Тимошенко виступі В.Наливайченка у ВРУ. Після поразки БЮТ у Тернополі, яка фактично була прогнозована ще до виборів, Президент не зацікавлений у повному знищенні Ю.Тимошенко. Тому мають бути певні кроки на її зміцнення. Адже знищуючи Ю.Тимошенко, Ющенко опиняється в протистоянні лише з В.Януковичем, який, незважаючи на невиразність й архаїчність своєї позиції, використовуючи власну опозиційність, має великі переваги над чинним президентом.
Команда В.Ющенка зацікавлена в максимально конфліктних стосунках між БЮТ і ПР, зберігаючи відносно нормальні стосунки з можливістю співпраці та компромісів, як з одними, так і з другими. Таким чином, Ю.Тимошенко і В.Янукович будуть зменшувати рейтинг одне одного, а В.Ющенко стане арбітром нації, як і належить Президенту.
Тернопільські вибори показали ще один успішний крок цієї стратегії. Знову працює технологія. Звичайно ця технологія не заборонена, незрівнянно позитивніша ніж спотворення результатів виборів. Але технологічна підтримка ніколи не замінить реальної підтримки. Народ потребує президента, який би був його провідником і справжнім гарантом його інтересів. Тоді йому повірять, його підтримають і знову підуть за ним на майдан. Без цього технологічна перемога лише збільшить недовіру народу до влади і при загостренні цієї недовіри змете цю владу новою революцією чи контрреволюцією.
Щодо діяльності новообраної тернопільської обласної ради, то вона очевидно буде продуктивнішою ніж діяльність попередньої. Проте це, швидше за все, буде проявлятися лише в тому, що у «там було нічого, а тут буде хоча б щось», - і то добре. Нефаховість і відірваність від проблем області найбільшої фракції весь час буде істотно обмежувати можливості позитивного впливу Ради на ситуацію в області. Хіба що «свободівців» зменшать свої амбіції й будуть у всіх конкретних питаннях слухатися фаховіших і компетентніших колег з інших фракцій. Тим не менше, повного відриву депутатів від населення, цинічного й відвертого ігнорування його інтересів вже не буде. Адже вибори показали, що населення таки може впливати на владу і це великий успіх демократії.
Ще одною дуже важливою загальноукраїнською тенденцією, яка проявилася на цих виборах є ріст прихильності населення до авторитаризму. Хоча самі вибори були проявом демократії, але перемогли на них авторитарні сили. ВО «Свобода» не вважає себе демократичною партією. І в програмних положеннях і в методах діяльності є авторитарною. «Єдиний центр» на практиці реалізовуючи жорсткі адміністративні методи правління також виразно демонструє свій авторитаризм. БЮТ і ПР продемонстрували своє заперечення принципів демократії голосуванням у Верховній Раді за відміну тернопільських виборів. Та й інші елементи діяльності цих політичних сил показують, що вони більш авторитарні, ніж демократичні. Таким чином, в Тернопільській обласній раді авторитарні сили (ЄЦ, ПР, БЮТ, ВО «Свобода») одержали 96 місць, тоді, як демократичні («Наша Україна», блок УНП, Блок Литвина) лише 24 місця. Це при тому, що окремі сили з цієї групи можна з натяжкою назвати демократичними. Отже, справа не в загрозі радикалізму, а саме в загрозі авторитаризму.
Разом з тим тернопільські виборці показали, що понад будь-які соціальні проблеми, залякування кризою, й реальні негаразди під час цієї кризи люди надають перевагу ідеологічним партіям. Основою таких ідеологій має бути патріотизм. ВО «Свобода», блок УНП і «Наша Україна» патріотизм вважають основним елементом своєї ідеології й політичної позиції, який для них важливіший ніж все інше. Ці політичні сили сумарно одержали 69 місць в обласній раді. Отже населення цієї одної з найслабше розвинених областей України показало, що не відступить від патріотичної позиції в жодному випадку.
Багато політологів обговорюють успіх ВО «Свобода» в Тернопільській області, як певний феномен, що відображає радикалізацію, маргіналізацію чи навіть люмпенізацію населення цієї області. Проте за ВО «Свобода» голосувало населення не від важких соціальних умов, не від нестатків (якби це було так, то вони були б більш прихильні до ЄЦ, ПР чи навіть БЮТ). Голосували за тих, хто може реально захистити українців. Навіть у цій найбільш українській області, українці почувають себе меншиною у своїй країн, країні за яку боролися, за незалежність якої майже з кожної сім’ї хтось віддав своє життя, яку вони хочуть бачити українською. Адже нема в світі іншої країни, яка б могла захистити українську мову, українську культуру, історичну пам’ять й врешті ідентичність українського народу. Тепер же все це дедалі більше топчеться, дедалі більше потребує захисту. Непослідовні, а часто і невдалі спроби В.Ющенка, протистояти цьому, показують необхідність пошуку нової опори, нової сили, яка б в критичних умовах, очолила б боротьбу українського народу на свій захист, як це в 30-40-х роках зробила Організація Українських Націоналістів. Зараз такою силою частина населення бачить, чи принаймні хоче бачити ВО «Свободу». Звичайно, «Свободі» ще далеко до цього й судячи по всьому вона не надто прагне ставати такою силою. Адже тоді треба буде не лише декларувати, але й реалізовувати свої ідеї. Спиратися не лише на етнічних українців, але й на весь український народ, який вважає себе творцем української культури й української ідентичності, етнічність якої є лише стрижнем. Значно простіше зберігати радикальність маргіналізм, протестувати проти всього, але ні за що не відповідати. Певну частину свободівців, очевидно влаштовує теперішній стан адже інакше треба багато працювати, передовсім працювати над собою. Проте, якщо цієї праці не буде населення Тернопільщини відкине «Свободу» так само, як воно відкинуло БЮТ. Те ж саме, можна сподіватися, станеться і в масштабі всієї України. Для українського суспільства потрібна послідовна фахова й конструктивна права політична сила. Толерантна й позитивно налаштована до представників інших національностей, здатна безперечно враховувати їхні інтереси, але передовсім захищати інтереси українців в широкому розумінні цього слова. Становлення такої політичної сили має бути одним з наслідків теперішньої глибокої ідеологічної політичної економічної й соціальної кризи. Всі політичні сили повинні зрозуміти, що українці потребують захисту на своїй землі. Українці не погодяться бути знищеними. А забезпечення інтересів українців у гармонійній спільній праці з іншими етнічними групами для побудови України не лише за назвою, але й за сутністю має бути вигідним для всіх.
Петро ЖУК
Директор Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України