У супроводі більш ніж тисячі прихильників Віктора Ющенка принесли в Центральну виборчу комісію документи для реєстрації чинного президента, як кандидата на майбутні президентські вибори.
День перед тим Відбулося перше закрите засідання штабу передвиборчої кампанії штабу Президента Віктора Ющенка. Як повідомив один із учасників цього засідання директор Національного інституту стратегічних досліджень при президентові Юрій Рубан основи стратегії президентської кампанії Віктора Ющенка полягають у тому, щоб акцентувати не на своїх досягнення, а на протистоянні з основними конкурентами, що несуть основну відповідальність «за безлад, який відбувається в країні». Юрій Рубан вважає, що Віктор Ющенко перебуває в єдиному електоральному полі з Ю. Тимошенко і А. Яценюком і бореться за цьому полі переважно з діючим Прем’єр-міністром. Однією з ключових тем кампанії є обговорення нового президентського проекту Конституції. Не було наведено об’єктивних передумов, які б пояснювали можливість перемоги Віктора Ющенка на виборах, лише висловлено оптимістичний прогноз щодо можливого зростання його рейтингу.
Відповідно до одержаної інформації, старт кампанії чинного президента різко відрізняється від впевненого і ефектного старту його основних конкурентів. Це цілком відповідає наполегливо сформованого стереотипу щодо неможливості його проходження у другий тур. Швидше за все не вірять в успіх і члени його команди, по суті приймаючи ці правила гри, які нав’язали їм сильніші конкуренти. Найважливіша ознака цього та, що команда Віктора Ющенка навіть не бачать власного електорального поля. Проте, аналіз суспільної поведінки протягом останніх років показує, що в Україні зараз є не 2, а 3 основні електоральні сегменти електорального поля:
соціально-популістський - основним гравцем на якому є Юлія Тимошенко і він охоплює близько 30 % активного населення;
економічно-східний Віктора Януковича – близько 40 %;
конструктивно-патріотичний, розміром близько 30 %, основними гравцями на якому є В. Ющенко і А. Яценюк.
Переконаним доказом наявності чітко визначеного конструктивно-патріотичного сегменту є його весняна консолідація навколо А. Яценюка – цієї консолідацією були настільки перелякані Ю.Тимошенко і В. Янукович, що були готові здійснити конституційний переворот з відміною всенародних виборів президента. Конструктивно-патріотичний сегмент категорично не сприймає неправди і популізму Юлії Тимошенко, реально оцінюючи її результати в економіці і розвалі країни. Цей сегмент теж категорично не сприймає проросійської риторики та проолігархічної спрямованості Віктора Януковича. Життєві інтереси цього сегменту пов’язані з демократією, рухом у Європу, розвитком національної економіки за європейським зразком, передовсім у сфері середнього та малого бізнесу. Надії, які покладалися в цьому сегменті на А. Яценюка, втратилися остаточно і безповоротно, внаслідок дії самого ж Арсенія. Отже, цей сегмент зараз практично вільний. Інші «нові» кандидати не можуть претендувати на нього. Тому, такі виборці могли повернутися до діючого президента, якби побачили активні дії самого Ющенка. Проте цього його команді якраз найбільше ба рокує – адже вона навіть не бачить власного електорального поля. А в царині популізму змагатися з Ю.Тимошенко не дозволяють ні фінансові ресурси, ні якість команди, ні рівень нахабності та артистизму, та й, зрештою – залишки совісті та здорового глузду.
Явно провалюється команда Ющенка і в протистоянні з дуже фаховими, добре оплачуваними й ефектними брехунами, які з великою переконливістю здатні довести, що біле є чорним, а чорне – білим. Тому теза про протиставлення Віктора Ющенка конкурентам, як основний напрям його виборчої кампанії, веде до неминучої поразки. Окрім того, як же можуть оцінювати потенціал чинного президента у майбутньому, як не за результатами його теперішньої діяльності? Хоча цих результатів не густо, але й в конкурентів немає й того – і це добре бачать розумні скептики, яких останнім часом в Україні стало значно більше. Не можна вважати виправданою і надію на активну всенародну підтримку президентського проекту нової Конституції. Звичайно акція з новим проектом Конституції значною мірою пояснює те, чому В. Ющенко не зміг виправдати покладених на нього сподівання і чому зможе це зробити у майбутньому. Але самовиправдання не є ефективним методом ведення президентської кампанії. Виборці хочуть активних, рішучих й ефективних дій у будь-якій ситуації, а не очікування ідеальних умов для роботи.
Отже, незважаючи на об’єктивне існування ющенківського електорального сегменту, суб’єктивні дії його команди поки що спрямовані лише на втрату цього сегменту.
Тим не менше старт виборчої кампанії Віктора Ющенка дає підставу розглянути всі основні варіанти його передвиборчої поведінки та можливих результатів цього.
Варіант 1. В. Ющенко набирається рішучості але й відповідальності, не тільки перед собою і своїми близькими, а й перед мільйонами тверезодумаючих і патріотично налаштованих українців, консолідує їх навколо себе, проходить у другий тур, в якому має безперечні шанси на перемогу.
Варіант 2. Розумний патріотичний електорат не маючи жодної альтернативи, всупереч млявій і непродуманій роботі команди Ющенка самоконсолідується, не маючи іншої альтернативи – голосує за чинного президента, виводить його у другий тур і до перемоги загалом. В історії було не мало прикладів такої консолідації. Зокрема, така консолідація примусила у 1991 році партійну номенклатуру до проголошення незалежності України. Проте, можливість такої консолідації зараз виглядає дуже сумнівним.
Варіант 3. В.Ющенко активно бореться, в цій боротьбі робить як вдалі кроки так і помилки. Не виграє кампанії, можливо навіть не потрапляє у 2 тур, проте його активна боротьба в безнадійній ситуації проти переважаючих сил олігархів добре помітна. Це дає йому змогу в майбутньому стати прапором для боротьби проти коаліції брехунів та злодіїв, яка з великою ймовірністю може зацарювати в Україні, але це царювання, виходячи з її дискредитивної сутті та набуттям народу певного історичного досвіду, не можу бути довгим.
Варіант 4. Пасивне й мляве ведення кампанії втомленої людиною і слабкою командую. Безславний програш. Але це поразка не лише і не стільки самого Ющенка, скільки найактивнішої частини українського народу, яка прийняла й наївно повірили в «помаранчеві ідеали». Зараз дедалі більше видно, що основою «Помаранчевої революції» була суміш патріотизму і національної гідності та брехні й користолюбства. Після розколу «помаранчевої команди» Ю.Тимошенко активно проводила лінію популізму та брехні, Віктору Ющенку залишилася ніша патріотизму та національної гідності. У великій мірі він справді діяв у цій ніші. Проте, навіть тимчасовий союз з брехнею має далекосяжні негативні наслідки. Тому, якщо реалізується четвертий варіант, його ніяк не можна буде вважати несправедливим.
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України